Консультації
Адаптація дітей до ЗДО: основні гігієнічні правила
1. Віддавати дитину в дитячий садочок краще в теплу пору року, коли діти більшість часу проводять на прогулянці. Так дитині буде легше адаптуватися, оскільки ігри на свіжому повітрі, пісочниця — все дуже нагадує звичні умови її повсякденного життя.
2. За тиждень-два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку. Таким чином на 2 стресових моменти стане менше. Дитина повинна звикнути прокидатися зранку (наприклад, о 7:00), спати вдень з 13:00, снідати і обідати приблизно в той же час, що і в садочку. Тоді їй буде легше звикати до умов садка.
3. Навички самообслуговування.Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від одноразових підгузків. Звичайно, якщо вам доводиться віддавати дитину в дитсадок в дуже ранньому віці, то ці навички можуть бути ще не сформовані на достатньому рівні. Головне, щоб дитина хотіла і пробувала самостійно одягатись чи їсти, а ткож вміла попросити про допомогу. Тоді вона комфортніше і впевненіше почуватиметься серед однолітків, серед яких знайдуться ті, що вміють робити це самостійно.
4. Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком. Такі фрази, як: “Заспокойся, бо відведу в садок”, “От підеш в садочок — побачиш!” здатні сформувати у дитини установку на те, що в садочку погано і його варто уникати всіма силами. Не використовуйте фрази, які містять негатив джля дитини (“А в садочку тобі доведеться таке їсти!”, “От підеш в садочок, а там мусово ділитися з дітками!”. Розповідайте дитині про садочок, гуляйте біля нього, спостерігайте за дітьми на майданчику в дитчяому садку, коментуючи все, що побачили.
5. Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. “Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!”. “Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов’язково за тобою прийду!” — ось так краще розмовляти з дитиною.
6. Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею… Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.
7. Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.
8. Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо.Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь — це “добра тьотя”, бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.
9. Обов’язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.
10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.
11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.
12. Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах.
13. Пам’ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і “заглядання у вікна” ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго — поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання… Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: “Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!” “Тобі було страшно, сумно.
Профілактика інфекційних захворювань
Усіх нас оточує величезний світ найдрібніших живих істот, до яких відносяться бактерії, віруси, дріжджі, гриби. Побачити мікроби можна тільки при дуже сильному збільшенні під мікроскопом. Мікроби відрізняються один від одного своїм зовнішнім виглядом. Серед них є мікроби, які мають вигляд кульок, паличок, звитих ниток та спіралей Вони можуть жити та розмножуватися у навколишньому середовищі: воді, повітрі, ґрунті.
Мікроорганізми бувають корисні та патогенні (хвороботворні). Корисні мікроорганізми широко застосовуються у різних галузях харчової, хімічної промисловості, у сільському господарстві, медицині. Так, завдяки молочнокислим бактеріям можна зробити кефір. Просто квашу, ацидофілін, йогурт та інші кисломолочні продукти. На використанні молочнокислої мікрофлори засноване виготовлення сметани, сиру. Все це приклади використання людиною мікроорганізмів, корисних для людини.
До шкідливих відносяться мікроби, які викликають псування продуктів харчування, хвороби у людей, тварин та рослин (патогенні мікроби).
Проникаючи в організм людини чи тварини, мікроорганізми пристосувалися отримувати у ньому необхідні умови для своєї життєдіяльності та розмноження. При цьому вони виділяють токсичні речовини, які здійснюють хвороботворний вплив на організм.
Інфекційні хвороби – розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.
Для розвитку інфекційного захворювання необхідна наявність джерела інфекції, механізму передачі інфекції та сприйнятливого організму.
Джерело інфекції – хвора людина або тварина, які мають симптоми інфекційного захворювання та виділяють збудників цього захворювання до навколишнього середовища. Джерелом інфекції також може бути безсимптомний носій – людина, у якої відсутні клінічні прояви захворювання, але яка виділяє до навколишнього середовища збудників.
Механізм передачі інфекції - процес передачі збудників інфекції з організму хворої людини або носія в організм здорової людини.
Збудники інфекції виділяються з організму людини різними шляхами: при диханні, кашлю, чханні, з випорожненнями, через шкіру тощо. Потрапивши до навколишнього середовища, збудники інфекції можуть опинитися на руках, обличчі, одягу, а також на будь-яких предметах навколишнього середовища.
Механізм передачі збудника від хворого до здорового залежить від місця проживання – локалізації – збудника в організмі.
При локалізації у шлунково-кишковому тракті збудник проникає до його організму через рот з водою або їжею, а виділяється з фекальними масами (черевний тиф, паратифи, сальмонельози, дизентерія, холера, деякі гельмінтози). Зараження відбувається при недотриманні правил особистої гігієни (хвороби «брудних рук»), порушенні правил та термінів зберігання продуктів харчування, вживанні немитих овочів та фруктів, некип’яченої питної води з невідомих джерел, недостатній термічній обробці продуктів харчування (м’яса, риби, птиці, яєць), недотриманні чистоти при приготуванні їжі. Такий спосіб передачі збудника називається фекально-оральний (з латини «or» - «рот»).
При локалізації збудника в органах дихання, особливо верхніх дихальних шляхах, збудник потрапляє до організму з повітрям при вдиху та відповідно виділяється з нього при видиху (розмові, кашлю, чханні з повітрям, яке видихається, каплями слини, слизу). Звідси й назва такого шляху передачі – повітряно-крапельний (грип, дифтерія, туберкульоз, вітряна віспа, кір та ін.)
Збудники, вражаючі шкіряні покриви та слизові оболонки, передаються при безпосередньому контакті, а також через предмети побуту та руки (грибкові захворювання шкіри, педикульоз, короста, захворювання, які передаються статевим шляхом). Такий шлях передачі називається контактно-побутовий. Його різновидом є статевий шлях, коли передача збудника відбувається при статевому акті. Таким чином передаються сифіліс, гонорея, трихомоніаз, ВІЛ-інфекції, вірусний гепатит В.
При локалізації збудника в крові його передача відбувається трансмісивним (через укуси крововисмоктуючих комах), а також парентеральним шляхом – через кров при порушенні цілісності шкірних покривів та слизових при медичних маніпуляціях, при пологах (гепатити В та С, ВІЛ-інфекція).
Існує ще п’ятий механізм передачі інфекції - вертикальний – від матері до плоду (гепатити В та С, ВІЛ-інфекція).
Для розповсюдження захворювання, крім джерела та механізму передачі, необхідна ще наявність сприйнятливого організму. За наявності цих трьох складових відбувається епідемічний процес – розповсюдження інфекційного захворювання. Широке розповсюдження якогось інфекційного захворювання називається епідемія.
Профілактику інфекційних хвороб можна проводити шляхом знешкодження джерела інфекції, ліквідацію або розрив шляхів її розповсюдження, або впливаючи на сприйнятливий організм людини з метою створення імунітету.
Знешкодити джерело інфекції можна шляхом:
- раннього її виявлення (при профілактичних медичних оглядах);
- усунення від роботи, пов’язаної з ризиком розповсюдження інфекції;
- своєчасного лікування, а за необхідності - ізоляції;
- якщо джерело тварини або гризуни – через проведення санітарно-ветеринарних заходів.
Розрив шляхів передачі інфекції - це дотримання привал особистої гігієни, санітарно-гігієнічних вимог та протиепідемічного режиму на підприємствах, носіння марлевих пов’язок в період епідемії грипу тощо.
Одним із способів розриву шляхів передачі інфекції є дезінфекція – знищення збудників, переносників інфекційних хвороб шляхом застосування хімічних або фізичних факторів.
Джерелами та переносниками багатьох інфекційних захворювань є гризуни та членистоногі, тому регулювання їх численності шляхом проведення дезінсекційних та дератизаційних заходів також є мірою профілактики цих захворювань.
Дезінсекція – знищення комах, кліщів, вошей тощо - переносників збудників інфекційних хвороб людини, виявлених на суднах, у поїздах, інших транспортних засобах та в контейнерах.
Дератизація – знищення гризунів, які є переносниками збудників інфекційних хвороб людини, виявлених на суднах, у поїздах, інших транспортних засобах та в контейнерах.
Після перенесення деяких інфекційних захворювань в організмі формується стійкий імунітет – несприйнятливість до даного захворювання. В основному це відноситься до захворювань з повітряно-крапельним механізмом передачі. Найбільш дієвим заходом профілактики таких захворювань є вакцинація – введення до організму ослаблених збудників, які не в стані викликати саме захворювання, але при цьому формують стійкий імунітет. Відповідно до діючого законодавства обов’язковими є щеплення, занесені до Календаря профілактичних щеплень в Україні: проти туберкульозу, дифтерії, кашлюку, правця, поліомієліт, кору, краснухи, паротиту.
Календар профілактичних щеплень
Обережно, кишкові інфекції: пам’ятка для батьків
ХАРЧУЄМОСЯ ПРАВИЛЬНО
Як привчити дитину їсти каші та круп’яні страви
*Їжте разом. Не сваріться за столом, не змушуйте дитину їсти те, чого не їсте самі, і не погрожуйте, не відволікайте мультфільмами. Також не винагороджуйте за те, що поїла
*Експериментуйте з видами крупів. Наприклад, якщо дитині не смакує гречана каша, запропонуйте вівсяну, пшоняну чи рисову. Додавайте молоко до каш, які зазвичай варите без нього
*Пропонуйте каші різної консистенції. Наприклад, якщо дитині складно їсти надто в’язкі — пропонуйте рідкі чи розсипчасті. Стежте, щоб у них не було грудочок
*Урізноманітнюйте подачу. В’язкі каші викладайте гіркою, на рідкі наносьте малюнок варенням чи соусом, додавайте ягоди, фрукти або сухофрукти. Підвищуйте апетит дитини за допомогою негострих прянощів, зелені, домашніх соусів
*Подавайте за температури +60…+65 °С. Надто холодна чи гаряча страва може знижувати апетит
*Дозволяйте дитині готувати разом з вами. Пропонуйте виконувати прості дії, наприклад перебрати крупу чи висипати її у воду
*Зменшуйте порції та пропонуйте дитині їсти лише коли зголодніла. Скасуйте перекуси, особливо солодким, перед основним прийомом їжі
*Придбайте тарілку з цікавим малюнком на дні. Відтак запропонуйте дитині з’їсти круп’яну страву, щоб побачити малюнок
*Розповідайте цікаві історії про страви та їхні корисні властивості. Дитина має знати, чим її годують і для чого
Глистяні інвазії у дітей.
Гельмінтози – паразитарні інвазії людини і тварин, зараження якими відбувається харчовим або контактним шляхом.Гельмінти поширені майже скрізь і вражають велику частину населення планети. У людини виявлено паразитування понад 270 видів гельмінтів, але тільки 40 з них є облігатними паразитами людини, решта вражають людей випадково. Особливо схильні до гельмінтних захворювань діти
Як попадають в організм
Клінічні прояви гельмінтозів багато в чому неспецифічні і можуть мати різні маски інфекційних та неінфекційних захворювань, що обумовлює труднощі їх діагностики, ускладнює перебіг вже наявних хвороб у дітей і сприяє їх хронізації в дитячому віці. Важливо пам´ятати, що глисти не лише “об’їдають” господаря, вони ще й зумовлюють порушення імунітету. Інвазованій паразитами дитині важче буде справитися з навалою вірусів в холодну пору року. Крім того, у малюка часто знижується апетит, з’являється: алергія, порушується травлення, трапляються нервові розлади.
Частіше у дітей наявність глистяної інвазії проявляється блідістю шкірних покривів, особливо обличчя, появою темних кіл під очима, порушенням апетиту, іноді періодичної нудотою, блюванням, болем в животі невизначеного характеру, частіше в ділянці пупка тощо. Уражені гельмінтами діти вередливі та плаксиві, перебірливі у харчуванн
Як захиститися від глистів?
Захиститися від зараження яйцями чи личинками гельмінтів можна дотримуючись елементарних правил гігієни.Перш за все це виховні заходи. Дітей треба навчати всім гігієнічним заходам, а не просто проводити їх разом з дитиною. Тоді батьки можуть бути впевнені в тому, що дитина помиє руки після туалету чи вулиці, не стане їсти немите яблуко або сливу і т.д.
Англійське прислів’я каже “Не виховуйте дітей, все одно вони будуть схожі на вас. Виховуйте себе”. Тому самі дорослі повинні дотримуватися правил особистої гігієни, і таким чином вчити дитину.
Овочі та фрукти також необхідно ретельно мити. Неприпустимо зірвати плід з грядки чи дерева, обтерти руками і з´їсти. Особливо обережними треба бути при вживанні полуниці і городньої суниці – вони ростуть близько до землі, їх часто удобрюють гноєм, а в структурі цих ягід багато мікроволосків і поглиблень, які сприяють утриманню яєць глистів.
М’ясо і риба повинні бути дуже ретельно оброблені до повної готовності.
Важливо ніколи не вживати воду з відкритих водойм і некип’ячену воду з крана.
Діти вдома не повинні грати в коридорі і туалеті, а також грати з вуличним взуттям. Регулярно треба проводити повне прибирання квартири із застосуванням дезінфікуючих засобів. І не можна забувати про те, що для профілактики глистів у дітей, треба періодично мити дитячі іграшки з милом.
На вулиці батьки повинні бути найбільш уважними і стежити , щоб діти нічого не брали в рот і грали тільки в спеціально обладнаних пісочницях. Також краще з дитинства привчати дітей ніколи нічого не їсти на вулиці. Для цього батьки просто не мають пропонувати дітям їжі під час прогулянок і не споживати їжу самі.
Маленькі діти не повинні мати контактів з необстеженими і, тим більше, вуличними тваринами. Якщо таке вже сталося, треба ретельно вимити руки дитини.
Профілактика та лікування гельмінтозів
Важливо турбуватись про повноцінне харчування, що в достатній кількості забезпечує організм усіма поживними речовинами, особливо вітамінами С, Д та А. Позитивне значення тут має і стимуляція загального імунітету. Вона знижує ймовірність зараження гельмінтами, перешкоджає міграції паразитів по організму та досягненню ними статевозрілої стадії, скорочує тривалість їхнього життя в організмі.
При підозрі на глистяну інвазію необхідно звернутися до лікаря.
Як уберегтися від укусів кліщів
